Вчіть дитину вчитися!

(збори-лекція    для батьків)

Пролунав перший дзвінок. Радість, тривога, задоволення, гордість охоплюють кожного, хто пере­ступив шкільний поріг вперше.  Це не тільки першо­класники, а й їхні батьки, родичі, друзі.

Чого чекають від школи діти, батьки? Мабуть, міцних знань. Але чи може навчання йти в розріз з вихованням? Ні! Виховуючи дитину, ми вчимо її вчи­тися. Цих умінь дитина почала набиратися з першого дня своєї появи на світ. Найрідніші люди, родинне коло, близьке оточення поклали початок у вихованні й навчанні нової людини.

А сьогодні ця людина, зі своїми звичками, пере­конаннями, індивідуальними потребами прийшла до школи. І вчитель продовжує вести її по стежині життя. Шановні батьки, без вашої допомоги, без вашого влас­ного прикладу, вчитель не в змозі буде дати все те, на що ви і ваша дитина сподіваєтеся. Давайте будемо вза­ємно ввічливі, толерантні, стримані, терплячі стосовно до себе, до дітей, один до одного. Щоб досягти вели­ких успіхів у навчанні, потрібно створити такі умови, щоб дитина відчувала свою перемогу над подоланням труднощів, відчувала власний успіх, відчувала потребу бути корисною для себе й оточуючих людей, виконую­чи навчальне завдання, неочікувано для себе доходила висновку, що розкриває всю красу процесу пізнання. Необхідно активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих уже науці фактів.

Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдан­ня вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інстру­ментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь:

•  вміння спостерігати;

•  вміння думати;

•  висловлювати   думку   про   те,   що   бачу,   роблю, думаю, спостерігаю;

•  читати;

•  писати.

«Хіба школяр не вміє вчитися? - дивуються деякі батьки. - Адже дитина ходить у школу, виконує уроки. Невже цього недостатньо?». Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціональ­но оволодівати знаннями, важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інте­лектуальних умінь, які забезпечуються самостійністю в навчанні. Яка участь батьків у даному процесі? На думку О. Савченко, сім'я може зробити дуже багато, зокрема:

•  привчати дітей до режиму дня;

•  виховувати організованість;

•   озброювати раціональними способами запам'ято­вування;

•  розвивати мислення, спостережливість та обов'яз­ково - прагнення до самостійної праці.

Успішне навчання молодших школярів тісно пов'я­зано з організацією їхнього робочого місця. Дитина повинна вміти відібрати все необхідне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столі, підтримувати порядок на робочому місці протягом виконання домашнього завдання. Це допомагає уник­нути побічних подразників, зосередитися, мобілізувати всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї уміння формувати майбутню діяльність, тобто визначати мету роботи, відбирати необхідні прийоми її виконання, встановлювати їх послідовність, здійсню­вати контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до виконання будь-якого завдання: спочатку треба думати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, з чого робиш поділ, чим закінчиш, як перевіриш. Не скупіться на похвалу, заохочуйте най­менші прояви самостійності: «Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому й виконала завдання правильно. Я рада за тебе».

Якщо дитині важко передбачити послідовність вико­нання роботи, батьки з успіхом можуть використову­вати прийом «роби, як я» («Якби я це робила, - каже мама, - я б спочатку...»).

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно про­читати текст, поділити його на логічно завершені час­тини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Варто пам'ятати, що цим складним умінням діти оволодівають поступо­во. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання щодо прочитаного, ділити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І лише в 4 класі молодші школярі оволодівають умінням членувати текст на логічно закінчені уривки, складати план, здій­снювати спостереження за змістом і логікою абзаців. Центральна ланка у складанні плану - вміти визначити головну думку твору.

Відтак виявлено наступне вміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися, — вміння визна­чати головні й другорядні ознаки. У процесі навчання школярі дізнаються, що всі ознаки, які притаманні даному предмету, поділяються на головні й другоряд­ні. Головні - це ті, які завжди належать предмету, без яких він не може існувати. Другорядні ознаки в одному випадку можуть належати даному об'єкту, а в іншо­му - ні. Так, наприклад, головна ознака м'яча - кругла форма. Оскільки він може бути великим і малень­ким, червоного або синього кольору, то розмір і колір м'яча - ознаки другорядні. Пограйте з дитиною у гру «Хто більше?». Виберіть якийсь предмет (наприклад, сніг) і постарайтеся виділити якнайбільше властивос­тей (холодний, блискучий, білий, м'який, іскристий, ранній, глибокий, дрібний). Які серед цих ознак голов­ні? Чому? Поміркуйте разом.

З початкових класів дитину варто привчати точно виконувати вказівки дорослого. Адже здебільшого в процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: «Переписувати в зошит вправу чи випи­сувати лише окремі слова?», «Задачу розв'язувати окре­мими діями чи виразом?» тощо. Щоб цього уникнути, важливо насамперед навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливіше записувати в щоденник.